Згідно переказів, перша сільська церква була спалена татарами.

Її наступниця, зведена у 1659 році, згоріла від удару блискавки.

У 1708 році поміщиця Тересса Гулевич на пожертви парафіян будує в Печихвостах дерев'яну Свято-Введенську церкву.

У 1796 році сюди було приписано 86 парафіян, 520 жителів.

При храмі діяла церковно-парафіяльна школа.

З 1892 року до парафії Печихвостів були приписані села Стрільче та Полюхно. Наприкінці ХІХ століття село Печихвости Підберезівської волості Володимирського повіту мало 140 дворів і 1097 парафіян.

У 1931 році, коли на парафії служив священик Семен Кульчицький, у храмі проводився ремонт, під час якого все було розібрано до фундаменту. Замінили старі трухляві підвали, у стінах поставили нові дошки; стара бляха була замінена на цинкову. Крім того, на куполи поставили нові хрести.

Із розповідей відомо, що за 150 років у церкві було 8 настоятелів.

З 1862 до 1906 року служив священик Костянтин Йосипович Лотоцький;

(у 1867 році був дяком Платон Вітюковський)

під час війни настоятелем був священик Олексій Кульчицький (1937-1963). Незважаючи на тяжкі для церков часи, храм не закривався.

Богослужіння звершувалися церковнослов'янською мовою як у недільні, так і у святкові дні.

До парафії тоді входили села Стрільче, Полюхно і кілька хат Скабарівщини.

З 1966 року настоятелем Свято-Введенської церкви був призначений священик Феодосій Чумак, який прослужив на цій парафії 39 років.

Диякон Яків Пасецький із Миркова керував тоді хором - його з вдячністю згадують парафіяни. З 1996 року регентом церковного хору стала Віра Войтунь.

За радянських часів церква пережила чимало гонінь, влада утискала її, як могла. Карали за те, що вінчалися, хрестили дітей, не дай Боже вчитель побачить дітей на службі в Пасхальну ніч. Не дозволяли звершувати чин похорону в церкві, можна лише ховати на цвинтарі.

Але віруючі люди все одно тягнулися до храму. Натерпівся тоді й настоятель, який служив на кілька сіл: Пірванче, Стрільче, Підбереззя, Матів, Полюхно і Печихвости.

Церква жила, робилися ремонти, будувалося щось нове...

У 1990 році біля церкви була збудована нова цегляна сторожка. За роки служіння отця Феодосія храм фарбувався зовні 13 разів.

У 1992 році з благословення митрополита Луцького і Волинського Нифонта відкрили церковну недільну школу, яку через 2 роки було перетворено на сільську.

Того ж року на пожертви парафіян дерев'яна огорожа була замінена на залізну.

У 1999 році в пам'ять 2000-річчя народження Спасителя було поставлено два пам'ятники - один біля церкви, другий - у селі Полюхно.

Пізніше, після газифікації села, провели опалення і в храмі, поставили два конвектори.

У 2006 році було влаштоване озвучення. Цього ж року у двох жителів села обновилися ікони.

До 2008 року була відновлена всередині та назовні, до 300-ліття церкви.

У листопаді 2014 року, на Введення, у церкві Пресвятої Богородиці вперше відслужено українською мовою Божественну Літургію архієрейським чином. Це — перший у лоні Київського Патріархату престольне свято громади, яка зареєструвалась (номер 39492185) у селі 14 листопада 2014. До цього дня у Печихвостах діяла лише громада УПЦ МП.

У грудні 2016 року стало відомо про те, що нові користувачі храму, прихильники УПЦ КП, повністю переробили його зовнішній вигляд, незважаючи на статус пам'ятки архітектури